Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн

29 страница из 89

У Віталії від обурення всередині все клекотіло. Вона всього сподівалася від матері, але такої підлості не чекала.

– Мама хоче перекрити мені кисень? Не вийде! – прошепотіла Віталія.

Ввечері їй зателефонувала Валентина, поцікавилася, чи влаштувалася подруга на роботу. Віталія розповіла їй усе, нічого не приховуючи.

– Що тепер робитимеш? – запитала Валентина.

– Знайду роботу деінде, – відповіла Віталія.

Наступні кілька днів Віталія витратила на пошуки роботи, але траплялися лише низькооплачувані, де зарплати не вистачило б на оренду житла та харчування. З кожним днем ентузіазм Віталії спадав, і вона почала втрачати надію.

– Валюшо, я справді невдаха, – сказала вона подрузі. – Хотіла стати самостійною, заробляти на себе, але в мене нічого не виходить. Ні-чо-гі-сінь-ко!

– Не треба впадати у відчай!

– То що мені порадиш, Валю?

– У тебе два виходи: або продовжити шукати роботу не за фахом, або виїхати з міста.

– І справді! Слушна думка! – зраділа Віталія. – Що мене тут тримає? Любов до рідного міста, де я зросла і знаю кожну вулицю? Але місто мене не любить, не сприймає, тож треба, напевно, їхати кудись, щоб почати життя з нуля.