Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн

27 страница из 89

– Я не підпишу вам заяву, – промовила вона і відсунула від себе аркуш паперу.

– Чому?!

– Нема вільного місця.

– Але ж я там щойно була і завідувач дитсадка сказав, що їм потрібен вихователь!

– Можливо, можливо, – протяжно промовила жінка, – напевно, він не був у курсі, що я сьогодні вже призначила на це місце іншого спеціаліста.

– То що ж мені робити? – розгублено сказала Віталія. – Мені конче потрібна робота!

– То шукайте! – відповіла жінка і взяла теку в руки, давши знати, що розмова закінчена.

Віталія була у розпачі, але опускати руки не збиралася. Вона пішла містом і заходила у всі навчальні заклади, але вакансії не було. В одному з дитячих садків вона таки знайшла вільне місце вихователя і знову поспішила до відділу освіти. Історія повторилася – вона знову отримала відповідь, що вакантного місця вже немає. Втомлена, Віталія ледь притягла ноги додому, вечеряти не захотіла, прийняла душ і лягла відпочивати, щоб наступного ранку знову йти на пошуки роботи.

День за днем Віталія обходила навчальні заклади, а коли щось знаходила бодай на пів ставки, то у відділі освіти весь час говорили, що такої вакансії вже нема. Наприкінці робочого тижня Віталія зрозуміла, що щось тут не так. Вона знайшла у школі місце вчителя, який мав поїхати на тривале лікування за кордон. Це була тимчасова робота, але вона погодилася і на неї. Із заявою знову поспішила у відділ освіти і вже не здивувалася, коли отримала відмову. Віталія швиденько повернулася до школи, і директор ще раз підтвердив, що вільне місце є. Жінка повернулася у відділ освіти, рішуче зайшла у кабінет завідувачки.