Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн

26 страница из 89

«Це краще, ніж чекати до самої осені, поки почнеться новий навчальний рік і може з’явитися вакансія вчителя у школі», – роздумувала Віталія, поспішаючи до дитсадка.

Завідувача закладу не було на місці, але методистка порадила його зачекати.

– Перепрошую, – привітно сказала жінка, – ви у якій справі? Можливо, я вам допоможу?

– Я дізналася, що у вас вихователька незабаром йде у декрет, тож хочу влаштуватися на роботу на її місце, – пояснила Віталія.

– Ой! Як добре! – зраділа методистка. – Знайти вихователя з освітою на таку зарплату не так уже й легко!

Підійшов завідувач, чоловік приємної зовнішності років сорока, запросив до себе в кабінет, і Віталія пояснила мету візиту.

– Пишіть заяву! – сказав чоловік і поклав перед нею аркуш паперу.

Віталія хвилювалася так, як на екзамені у виші, її переповнювали почуття і навіть пальці дрібно тремтіли, коли писала заяву.

– Тепер маєте підписати її у відділі освіти, – сказав їй завідувач.

Вона поспішила піти і вже за пів години сиділа в черзі у відділі освіти під кабінетом завідувачки. Віталія зайшла, подала заяву. Огрядна жінка за столом довго чи то читала її, чи про щось розмірковувала, а тоді спідлоба неприязно глипнула на відвідувачку, прикусила нижню пухку губу.