Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн

88 страница из 89

Віталія зупинилася, сіла на лавку поблизу дитячих каруселей. Тут було людно і гамірно. Дітлахи бігали збуджені, веселі, щасливі, коли доходила їхня черга покататися на каруселі, галасували, шукаючи хто конячку, хто черепашку, хто зебру, і дорослим не одразу вдавалося вгамувати їх і розсадити по місцях, особливо тих, кому не дісталася бажана «тваринка». Віталія мимоволі всміхнулася, коли затримала погляд на дівчинці, яка заливалася сльозами, бо єдина качечка, на якій вона хотіла кататися, була вже зайнята, а коли іншій дівчинці запропонували помінятися місцями, то й та розплакалася. Віталія побачила, як мимо проходив клоун з повітряними кульками, які здіймалися вгору від легкого наповнювача. Вона підхопилася з місця, купила рожеву кульку і простягнула дівчинці, яка невтішно плакала.

– Тримай! Це тобі! – сказала Віталія, віддаючи кульку дитині. – Але ти маєш сісти зараз на цього «коника» і потім розповісти, як тобі було.

– Він поганий! – промовила дівчинка, але плакати перестала.