Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн

83 страница из 89

– Повернення блудної доньки? – єхидно посміхнулась вона.

– Нам треба поговорити, мамо, – повторила Віталія.

– Хочеш покаятися? Вибачитися?

– Мені нема за що вибачатися.

– Справді?!

– Так, я накоїла помилок і сама ж за них розплачуюся, і ціна, повір мені, велика. То ми можемо спокійно поговорити?

– Все-таки ти вирішила вибачитися і повернутися додому? – сказала мати, оглядаючи Віталію з ніг до голови.

– Ні!

– То чого тобі, жіночко, від мене треба?

– Жіночко?! Я твоя донька, мамо!

– У мене доньки немає. На жаль!

– Що ти таке кажеш, мамо?!

– Була колись, бо таки я мала необачність її зачати й народити, – жінка награно зітхнула і звела погляд до неба.

– Необачність? – промовила Віталія з гіркотою у голосі. – То хоча б скажи, хто мій батько.

– Не було його у тебе, а тепер нема і матері. Сирота ти, Віталіє, кругла сиротинка!

Маргарита Варфоломіївна поважно повернула своє тіло, даючи знати, що розмову закінчено, але Віталія схопила її за руку.

– Мамо, ти не підеш звідси, поки не скажеш, хто мій батько!