Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн

84 страница из 89

Від несподіванки жінка на мить заціпеніла, потім з силою висмикнула руку і повернула до доньки почервоніле і спотворене злістю обличчя.

– Твій батько – сперматозоїд! Я вже казала тобі! І мені нема чого додати! – просичала вона в обличчя Віталії.

– Ні, я маю повне право знати, хто він! – наполягала донька.

– А я маю право не казати! – зі злістю кинула мати. – Я востаннє питаю: ти прийшла покаятися і попросити вибачення? То чекаю! Ти пам’ятаєш мої умови!

– На колінах просити вибачення, щоб повернутися у пекло, де я жила? Ні! Такого не буде! – сміливо і впевнено відказала Віталія. – Я хочу дізнатися, хто мій батько!

– Я дала відповідь на твоє запитання. Все! Крапка!

– Мені потрібно забрати свої особисті речі.

– Твого тут нічого немає, – сказала їй мати.

– Є одяг, взуття, книжки.

– Все те я купувала своїй доньці, яка для мене померла від сьогодні і назавжди!

– Мамо, як ти можеш таке казати? За що?! За мої помилки? А ти жодного разу не помилялася? Ти свята? – з болем промовила Віталія.

– Не тобі, хвойдо, мене судити!