Читать книгу Радислава. Історія одного кохання онлайн

64 страница из 77

Мокрина сповістила її об тім, що господар наказав готуватися до пишного приймання гостей і будинок зараз так і гудівся, мов той розбурханий вулик, – смерди накривали великий стіл і наносили на нього наїдків, мов на ту цілу армію, а для дружини в боярина Мстислава В’яженича був наказ вдягнути свої найкращі зодягання й вийти разом з ним зустрічати гостя. Радислава образилася на те принизливе слово – наказ, і ладною була ослухатися його, зачинитися у себе у світлиці й не виходити звідти до тої хвилини, поки гість його клятий не залишить стін цього будинку, але потім все ж наказала Мокрині дістати оксамитову, шиту золотом туніку небесно-блакитного кольору та плащ драпований з хутряною торочкою. Вона не повинна налаштовувати проти себе Мстислава й змушувати його порівнювати її з такою завжди влесливою Устинією. Зрештою, чи не в ній тече кров славетних Рюриковичів і чи не вона є донькою шляхетного боярина Довгодума? Й нехай серце в неї кровить та рветься у шмаття від болю та приниження, але ж вона навіть слабкого натяку на те не подасть і зробить усе, аби Мстислав не мав приводу нарікати на неї як на погану господиню його дому. Й нехай їй треба привітати в цім домі ворога та вбивцю її народу… що ж, вона й це витримає, але задоволення Устинії вколоти її перед Мстиславом не подарує.