Читать книгу Радислава. Історія одного кохання онлайн

69 страница из 77

– Ваша дружба та далеке рідство з моїм мужем – це єдине, що змушує мене приймати вас у своїм домі з пошаною та привітністю. Але ваше походження… я не стану прикидатися й щось вигадувати, а скажу вам чесно – я ненавиджу ординців!

Святі вгодники! Та чи не збожеволіла вона була зовсім, коли насмілилася промовити подібне до клятого ординця? Що отримає за слова свої й чи не накличе гнів його не тільки на себе, а ще й на Мстислава? Затихла й мов не дихала була, очікуючи, як саме зреагує ординець на слова її непривітні й відверто ворожі. Чекала вибуху гніву й того, що враз втратить він усю люб’язність свою та привітність і покаже своє справжнє лице. Лице того звіра, котрий приховався за нещирою, вдаваною добротою. Та нічого подібного не трапилося – ординець лиш уважно поглянув на неї, а сказати нічого й не сказав, обернувшись до Мстислава й почавши про щось розмовляти.

Радислава вже й пожалкувала про власні слова й дивним чином відчула сором від сказаного, але видавати того не забажала й з гордовитим виглядом повернулася до будинку, аби більш не дивитися на те, як до дворища маєтку прибуває решта ординців з жовтуватими пиками та холодними очима. А в будинку челядь уже майже з ніг валилася, втомившись наносити на столи тарелі з наїдками різноманітними. Радислава тільки неприязно покосувалася на всі ті приготування, для неї самої зайві та непотрібні, що наче для князя великого були влаштовані, й хотіла вже піти до своєї світлиці, коли до будинку зайшов Мстислав і позиркнув на неї холодко.