Читать книгу Просто гра онлайн

33 страница из 86

– Але не злидні, – стиха промовила жінка. – Як же навчання, Наточко?

– Я не покину навчання! – впевнено заявила дівчина.

– Я маю дати відповідь? – задумливо промовила Алла Володимирівна. – Без чоловіка я не приймаю рішень, хоча, як я розумію, ви хочете почути мою думку?

– Так! – в один голос вигукнули Ілля та Наталія.

– Я зроблю все, щоб цього шлюбу не було! – чітко карбуючи кожне слово, промовила жінка і підвелася.

– Усе з вами ясно! – Ілля почервонів, підхопився з місця і поспішив на вихід.

– Іллечко! – Наталія збиралася бігти за коханим, щоб його зупинити, але мати схопила її за руку й притримала.

– Нехай біжить, – сказала вона, – а ти сядь, заспокойся.

– Як я можу бути спокійною?! Мамо, ти руйнуєш моє життя! Я щаслива, а ти…!

– У чому твоє щастя, доню?! З ким? З голодранцем?! Він не може і не хоче заробляти, і ти все життя будеш жити в злиднях! Мине місяць, і ти мені «спасибі» скажеш!

– Мамо, невже ти не хочеш радіти онукам?! – Наталія висмикнула руку, а в її очах забриніли сльози.