Читать книгу Просто гра онлайн

38 страница из 86

– Чому ви так говорите? Ви ж мене зовсім не знаєте!

– Тобі скільки років?

– Двадцять один.

– Так ось, Ілле, якщо ти до своїх двадцяти одного нічого не досягнув у житті, значить, твій потяг пішов, а ти на нього спізнився! Хто не ледачий, той вже встиг піднятися, а хто чекав манни небесної…

– Я нічого ні від кого не чекав! – спалахнув Ілля.

– Якби ти хотів піднятися, як інші, то мав хоча б місце на ринку, де брав би на реалізацію труси та шкарпетки і мав би якусь копійчину для початку. Скажеш, що у тебе є місце на ринку?

– Немає.

– Отож-бо! Якби хоча б на мізинець ти поворушився, хоча б не своє місце мав, а взяв в оренду, я б допоміг тобі, – сказав Павло Ігнатович. – Допомагають тим, хто потребує допомоги. Зрозуміло?

Ілля мовчав. Він відвів погляд убік і стиснув зуби.

– У мене буде свій бізнес, – сказав він, подивившись чоловіку в очі. – Ось побачите – ви пошкодуєте про свої слова!

– У тебе?! – чоловік голосно розреготався.

– А Наталія все одно буде зі мною!

– Звідки така впевненість?

– Бо у нас буде дитина!