Читать книгу Просто гра онлайн

29 страница из 86

Наталія почувалася недобре. У голову лізли всілякі думки, хоч як вона намагалася себе заспокоїти.

– Сьогодні вирішиться моя подальша доля, тому я так нервуюся, – сказала вона собі, оглядаючи в люстерку на стіні тонкий стан, блискуче волосся й стрункі ноги. – Усе буде добре!

Вона почула, що хтось прийшов, дослухалася – то був Ілля. Наталія вийшла до нього, запросила у вітальню. Ілля приніс квіти, проте букету не віддав, і Наталія здогадалася, що то квіти для її матері.

– Сідай! – запропонувала вона юнаку, вказавши на диванчик навпроти каміну.

Ілля подякував і присів на краєчок.

– Незабаром має прийти Павло Ігнатович, тоді сядемо за стіл, – пояснила Алла Володимирівна, кинувши косий погляд на хлопця своєї доньки.

– Алло Володимирівно, це вам. – Ілля підвівся й віддав букет жінці.

– Дякую! – стримано посміхнулася жінка.

Алла Володимирівна пішла за вазою, і Наталія чула, як вона розмовляє з кимось по телефону.

– Та не турбуйся ти так! – стиха промовила дівчина до коханого. – Усе буде добре! Ось побачиш!