Читать книгу Просто гра онлайн

31 страница из 86

– Алло Володимирівно, – промовив він, зіжмакавши серветку в кулаці. – Я кохаю вашу доньку… Я її люблю… Загалом, я хочу на ній одружитися… Прошу руки вашої доньки!

– Гм! – жінка поклала виделку, виструнчилася й подивилася юнакові в очі. – Хлопче…

– Мене звати Ілля, – нагадав він, витримавши її погляд.

– Ілле, розкажіть про себе, – попросила Алла Володимирівна. – Ви десь навчаєтесь?

– Ні.

– А наша Наталія ще вчиться у виші. Ви це знали?

– Так, звичайно!

– Ви що закінчили? Який вищий учбовий заклад?

– Я навчався в училищі. За професією я автослюсар, маю права водія категорій «В» і «С».

– О! У вас є автівка!

– На жаль, ні… Поки що ні.

– Ілле, де ви працюєте?

– В автомайстерні.

– У власній?! – нібито здивовано спитала жінка.

– Ні, я працюю на господаря.

– Сумно. Зараз такий час, що кожен, хто бажає, може вибитися в люди, – зауважила мати Наталії, акцентувавши на слові «бажає».

– Згоден з вами, але для того, щоб розпочати свою справу, потрібен стартовий капітал, якого я не маю.

– Шкода, – зітхнула Алла Володимирівна. – На ваш погляд, де його беруть інші?