Читать книгу Просто гра онлайн

41 страница из 86

«Цікаво, чи вони щодня можуть собі дозволити їсти ікру, чи виставили, щоб похизуватися перед гостем? – роздумував він. – А мама непогано готує «ікру» з оселедця, навіть дуже смакує!»

Микола відпустив покупця й привітався з Іллею.

– Розсольчику? Ікру будете готувати вдома? – сказав Микола, набираючи в банку з бочки мутної рідини зі специфічним запахом.

– А що робити? – сумно посміхнувся Ілля. – Хтось їсть на вибір червону та чорну ікру, а ми робимо бутерброди з червоної – ще й як смакує!

– А ти тільки за розсолом чи ще за чимось на ринок?

– Куплю картоплю, а потім почекаю на тебе, треба одну справу обміркувати. Зможемо десь годинку посидіти, потеревенити?

– Без проблем! – відповів Микола.

Друзі знайшли вільне місце в літньому пабі, неподалік ринку. Вони неспішно пили прохолодне пінисте пиво й смакували таранею, яку приніс із собою Микола.

– Як бізнес? Процвітає? – поцікавився Ілля.

– На життя вистачає, – відповів хлопець.

– Коляне, зізнайся, з чого ти починав?

– Узяв у борг сто баксів, зняв місце на ринку, потім почав брати рибу під реалізацію. А ти що? Зібрався рибою торгувати? Так не вийде, у нас конкуренція.