Читать книгу Просто гра онлайн

40 страница из 86

– Незабаром все зміниться на краще, – промовив він, притискаючи до себе кохану. – Ти мені віриш?

– Так, коханий, так! Я вірю, вірю!

– Тоді нічого не питай, лише чекай на мене, – попросив він. – Добре?

– Так! – кивнула дівчина.

Наступного дня зранку мати попросила Іллю сходити на ринок.

– Синку, купи картоплі пару кілограмів та зайди до Кольки, попроси пів літра розсолу із солоного оселедця, – сказала жінка, виставивши на стіл банку з кришкою.

Однокласник Іллі Микола орендував місце на ринку, брав під реалізацію рибу і торгував нею. У шкільні роки хлопці товаришували, пізніше вони не так часто зустрічалися – друг рано одружився, мав уже сина, але товариші двічі на місяць знаходили час, щоб посидіти десь за кухлем пива або навіть хильнути грамів по сто чогось міцного. Іноді мати Іллі готувала «червону ікру» з розсолу оселедця, манки й томатної пасти.

– Добре, сходжу на ринок, – сказав Ілля, – заразом і з Колькою побачимось.

– Вітання йому передавай!

– Передам, – пообіцяв він.

Йдучи на ринок, Ілля згадував справжню червону ікру, яка була на столі Дубовиків.