Читать книгу Просто гра онлайн

43 страница из 86

– Коляне, ти зможеш поговорити з Латишем?

Ілля з надією дивився на друга. Микола помовчав, жуючи шматочок риби.

– Я не можу поручитися за тебе, Ільку. Вибач, – винувато промовив Микола.

– І не треба! Ти зведи мене з ним, а там вже я сам якось розберуся!

– Ти гадаєш, що я з Латишем на одній нозі?

– Я благаю тебе: допоможи!

– Хіба що на днях хлопці Латиша збиратимуть данину, то я можу спитати, як зустрітися тобі з їхнім босом. Але нічого не гарантую! Ти ж сам розумієш, що від мене нічого не залежить.

– Дякую, друже! – зрадів Ілля та потиснув йому руку. – З мене для тебе та твоєї дружини – три сеанси кіно безкоштовні!

– Обіцяєш?

– Так!

– Ловлю на слові! – сказав Микола, допивши пиво.

– А не платити Латишу не можна? – запитав він тихо.

– Ти що?! Усі платять! – у тон йому відповів Микола. – Втім, можеш не платити, але пропрацюєш кілька днів і все!

– Що значить все?

– Спалять усе з потрохами! Латиш – людина серйозна. То мені просити про зустріч чи вже в штани наклав? – посміхнувся хлопець.

– Не наклав, – впевнено відповів Ілля. – Ти ж пообіцяв!