Читать книгу Просто гра онлайн

65 страница из 86

Кілька разів він грубо їй відповідав, але мудрість Марго рятувала і тут. Вона ображалася, як дитина, і мовчала, а Латиш почувався в такій ситуації, як останній йолоп. Зазвичай після сварки він купував для неї щось коштовне – Ярославові так було легше загладити свою провину. Водночас він знав, що «цяцьки», як їх називала Марго, для неї були менш важливі, ніж його щире «Вибач, кохана!».

Латиш міг купити для Марго диплом будь-якого вишу, але вона заявила, що хоче навчатися сама, і вступила до університету на заочне відділення. Марго пишалася своїм дипломом, який здобула самотужки, а він пишався дружиною.

Хтось постукав у двері, і за мить на порозі Латиш побачив свою дружину – найкращу у світі жінку.

– Привіт, любий! – проворкотіла Марго до чоловіка. – Не зайнятий?

– Як бачиш, – посміхнувся Латиш, ковзнувши поглядом по стрункій фігурі дружини.

– Я принесла тобі бутерброди.

Жінка нахилилася над столом, торкнулася губами його щоки. Марго була так близько, що він відчував аромат не лише її парфумів, а й запах тіла.