Читать книгу Просто гра онлайн

68 страница из 86

– Уже давно б сходила до нього додому й не морочила собі голову.

– Сходжу, але не зараз, – зітхнула Наталія.

Вона повернула голову й завмерла, остовпівши від здивування.

– Вовчику?! Невже це ти?! – радісно вигукнула вона, побачивши давнього знайомого.

– Наточко! – юнак, що зрадів не менше, побачивши Наталію, кинувся обнімати подругу. – Як ти змінилася! Така доросла дівчинка стала!

– Вовчику, ти взагалі красень! Справжній чоловік, а не той хлопчик, якого я бачила кілька років тому!

Володимир справді змужнів, але щира усмішка була така сама. І так само, як колись, він звично поправляв окуляри на носі.

– Іро, вітаю! – звернувся він до дівчини, помітивши її лише зараз. – Ти стала справжньою красунею!

– Доброго дня, Володю! – привіталася Ірина. – Думала, що закордон тебе так змінив, що не помічаєш стару знайому. Чи я, продавчиня, тобі не рівня?

– Ти що, Іринко! Просто побачив Наталю і так зрадів, що не одразу тебе помітив. Вибач! З мене шоколадка!

– Дві! – посміхнулася дівчина.

– Дівчатка, ходімо десь посидимо, поговоримо, – запропонував Володимир. – Я пригощаю!