Читать книгу Просто гра онлайн

61 страница из 86

Латиш поглянув на годинник, що висів на стіні. Був полудень, і він подумав, що зараз має прийти його дружина Маргарита. Її фото в рамці стояло на столі поруч зі світлиною батьків.

«Мої рідні люди завжди зі мною», – подумав він, поправивши рамку.

З Маргаритою Ярослав познайомився випадково. Він заїхав до сауни, щоб там зустрітися з «мамкою» та отримати свою частку від повій. Тоді ж він побачив зовсім юне дівча, яке повзало на колінах, благаючи «мамку» не посилати її працювати в сауні.

– Я усе поверну! Усе до копієчки! Обіцяю вам! – ридала дівчина.

– Вона винна тобі гроші? – запитав Ярослав.

– Так! Взяла у борг двісті баксів, – сказала жінка. – Присягалася, що з’їздить до матері, за тиждень повернеться й віддасть борг, а приперлась через місяць. З’ясувалося, що ніякої багатої матусі в неї немає! Хіба заможні залишають своє немовля в пологовому?

– То вона сирота?

– Виходить, що так.

Ярославу стало шкода дівчину, яка ладна була цілувати ноги жінці, аби лише її відпустили. Він дістав триста доларів, ткнув їх у кишеню жінки.