Читать книгу Просто гра онлайн

62 страница из 86

– З відсотками, – відрізав Ярослав.

– Вона коштує дорого, – промовила жінка, беручи купюри, – ще незаймана. А красива яка!

– Я не піднімаю тобі відсоток? – Чоловік невдоволено блиснув очима.

– Зрозуміла! – зітхнула «мамка» і наказала дівчині піти вмитися.

Дівчина, все ще не вірячи у своє звільнення, повільно підвелася й спідлоба глянула почервонілими очима на свого рятівника.

– Дякую, – стиха промовила вона.

– Чекаю на тебе, – сказав їй Ярослав.

Маргарита мовчки, немов ідучи на ешафот, сіла до нього в машину.

– Що ви зі мною зробите? – запитала вона, коли автівка рушила з місця.

– Відвезу до своєї матері, їй потрібна помічниця по дому, – пояснив він.

– Я маю відпрацювати борг?

– Саме так!

– Скільки мені доведеться працювати?

– Подивимось, – відрізав чоловік.

Дорогою Ярослав дізнався, що у дівчини не має свого житла, речі ж у неї вкрали на вокзалі, коли там заснула.

– Лишився лише паспорт, – зітхнула Маргарита.

– І то добре, – сказав на те Ярослав. – Зізнавайся одразу: чиста на руку чи любиш чуже поцупити?