Читать книгу Зміщення спектра онлайн

13 страница из 64

– Це через цю книжку… – прошепотіла вона за якусь мить.

Він зиркнув краєчком ока на потріскану й витерту в декількох місцях вицвілу брунатно-помаранчеву обкладинку, на якій зображена пара, що цілується.

– Хм, книжку? – прошепотів він, притискаючи зап’ястя її руки до губів.

За мить, на приховуючи здивування, він запитав:

– Ти плачеш через книжку?! Ти? Така велика дівчинка? Я думав, що ти вже не читаєш таких книжок, – додав він із ноткою насмішки в голосі.

– Тобто конкретно яких? – відповіла вона і раптово піднялась на ліктях. Книжка повільно сповзла на її живіт, оголюючи груди.

– Ну, таких… Таких… – затинався він, не в силах закінчити і шукаючи відповідного слова.

Він побачив роздратування в її очах. І навіть вловив добре йому знайоме нетерпіння у звучанні її голосу. Він дуже добре знав, що коли Надя із сильним притиском інтонує те своє «конкретно», це, як правило, є провокацією до дискусії, а часто і до суперечки. Він дуже любив дискутувати з нею, а також деякі суперечки, головним чином тому, що вони чудово після них мирилися; однак тепер, зранку в ліжку, поруч із нею нагою, це було останнє, чого би він міг хотіти.