Читать книгу Зміщення спектра онлайн

17 страница из 64

Надя не лаялась навіть у цьому контексті. Принаймні польською. Коли вона починала лаятись німецькою мовою, – а вона лаялась тільки так, і це траплялося з нею дуже рідко, – це означало, що вона повільно втрачає контроль над собою, що в ній щось надламується, що вона досягла певної межі або стіни. Не чекаючи на його відповідь, вона повернулась до нього спиною й додала:

– Чому так? Чому ти не впускаєш мене у своє минуле? Скажеш мені чи ні?

– Тому що… тому що ти не випитувала про моє минуле, – спокійно відповів.

– Ах так? А може, я думала, що так має бути? З поваги до себе і до твоєї приватності. Не випитувати. Чекати на розповідь. Терпеливо чекати. Ти не подумав про це? Що, може, цей брак моєї цікавості провіщає щось тривожне? І це повинно тебе трохи налякати? Позаяк вона не цікавиться моїм минулим, то значить, що не планує також майбутнього зі мною. Ось так ти повинен подумати, коли матимеш вільну хвилину. Бо я так часто думала. За такою логікою.

– Надю, припини! Будь ласка! – обурився він і підвищив голос. – Та твоя логіка не цілком логічна до кінця. Ти прекрасно знаєш, що я тобі все розповідаю. А мене ніхто не запитує. Я думав, що моє минуле зовсім не таке цікаве, не має нічого спільного з цим. Те, як ми переживаємо спільне зараз, говорить про мої плани на майбутнє набагато більше. Про ті, що стосуються тебе. Особливо про ті. У мене інша логіка. І я маю на це право, – додав він твердим голосом, піднімаючись на ліктях. – Що на тебе сьогодні напало, Надю? Через якусь прокляту книжку ти хочеш зіпсувати нам неділю!? Сьогодні я не маю охоти на жодну анкету Пруста. Не сьогодні, verdammt noch mal! – вигукнув він, театрально перекривлюючи її німецьку мову.