Читать книгу Зміщення спектра онлайн

15 страница из 64

– Знаєш, ти ніколи мені не розповідав про це, – тихо відповіла після довшої перерви.

Він почув смуток у звучанні її голосу. Раптом вона повернула до нього обличчя і відсунулася на край ліжка. Вони зустрілися поглядами.

– Ми знаємо одне одного вже майже рік, спимо разом, – сказала вона, крутячи пасмо свого волосся довкола пальця. – Ти знаєш кожну частинку мого тіла, ми їмо за спільним столом. І вечері, і сніданки. Я розпускаю для тебе волосся. Я не боюся біля тебе боятись, я не соромлюся ані плакати, ані мати дурні напади сміху, ти купуєш мені тампони, знаєш їхній розмір, ти клав мене до ліжка зовсім п’яною, дивився на мене, коли я мастурбувала. Я показала тобі свої думки, надії, мрії. А це – набагато більше, ніж голизна. Мою біографію з першого класу початкової школи до тепер ти знаєш настільки докладно, що, використовуючи мої фотоальбоми, міг би легко з того зробити документальну Instastory. Я могла б ще довго це перераховувати. Ти все про мене знаєш. А також і про мою сім’ю. Запалюєш зі мною в їхню пам’ять свічки на цвинтарі. Ти знаєш про мене в тисячу разів більше, ніж моя мати.