Читать книгу Зміщення спектра онлайн

20 страница из 64

– Ти, вар’яте з бурхливою фантазією! Ах ти меланхолійний дурню! Що за історію собі придумав пан лицар. Vivat poetica! З’явився новий довбаний Рільке зі слізними листами! – кричала вона, несамовито луплячи наосліп.

Він вивертався від її ударів, сміючись уголос. Якоїсь миті, знесилена своїм нападом, вона схилилася над ним і, прикриваючи його голову подушкою, важко процідила крізь зуби:

– Я б дуже хотіла задушити, знаєш? Хіба що… Хіба що, – прошепотіла вона за мить, – у тебе є якась гарна ідея, щоб щедро винагородити мене за це страждання…

Він повільно зсунув подушку з обличчя. Надя стала навколішки біля нього з опущеними вздовж тіла руками. Світло, яке продиралося крізь прямокутник вікна в стелі і яке закривали широкі крила вентилятора, що ліниво обертався, творило на її обличчі, грудях, животі та стегнах рухому спіраль тіні. Її очі то з’являлися, то зникали. Йому здавалося, що вони щоразу блискучіші й збільшуються. Часом зблискували зрошені краплями поту пасма її волосся. Така Надя, що легко обшпарює його.