Читать книгу Зміщення спектра онлайн

24 страница из 64

Це правда, – думав він, – що не розповів їй аж так багато про своє минуле. Як порівнювати з трагедіями, які вона пережила у своєму житті, його минуле вбачалося йому «усіяною пелюстками троянд» ідилією. Передбачувано нудна, шаблонно щаслива несправжня історія, окрім однієї давньої драми, про яку він намагався забути. Окрім того, він не вважав, наче щось мусить або повинен. З нею ж він нічого не мусив, а все хотів. І це, на його думку, було найгарнішим у їхніх стосунках. Окрім того, яке має значення біографія до неї?! Для нього відлік їхнього часу почався від минулорічного Святвечора. І саме того вечора розпочалося і його минуле, розповідати про яке, мабуть, безглуздо. Бо вона прекрасно його знає. З першої миті. Їхньої спільної…

ВОНА

Надя випадково з’явилася в його житті.

Тієї п’ятниці, вісімнадцятого серпня, він міг би бути зовсім в іншому місці й ніколи не зустрітися з нею. Фактично він повинен був бути того дня деінде.

Уранці його розбудив телефон. Якби це телефонував хтось інший, він би не відповів, але це був номер його батька. Уже те, що він почує батьків голос, тривожило. Його батько телефонував до нього лише тоді, коли траплялося або мало трапитися щось неприємне. Він не пригадує, щоби батько так просто зателефонував і запитав – як він? як його справи? Так, як це часто робить його мати. Батько телефонував або з поганою новиною, або з якимось, можливо, замовленням, щоби довідатись, чи він, його син, уже виконав це замовлення.