Читать книгу Зміщення спектра онлайн

29 страница из 64

Він слухав, хоча й багато чого з того не розумів. Одне збігалося. Була жахлива духота того паркого серпневого вечора. Вийшовши з автомобіля з кондиціонером, він відчув, ніби раптом опинився у відкритій печі, з якої перед цим вийшло і нерухомо зависло густе нагріте повітря, змішане з водяною парою.

Вузький шлях, що вів через поле висушеного нескошеного збіжжя, відразу перед лісом повертав у бік високих прибережних заростей, що утворювали високу, зелену стіну. По декількох сотнях метрів прогулянки вздовж густого ряду високих зелених стебел він дійшов до маленької галявини, яка з одного боку була обрамлена кущами ялівцю, а з іншого закінчувалась стрімкою скелею, яка переходила в еліптичний острівець невеликого піщаного пляжу. На віддалі, у кінці мостика, що починався посеред пляжу і тягнувся далеко в глибину озера, він побачив нерухому постать. Зіскочив зі скелі. Він встав, обтріпав пісок і за якихось кільканадцять метрів дійшов до мостика. На кінці його сиділа жінка. Він голосно крикнув у її бік. Вона не реагувала. Сиділа нерухомо зі схиленою головою. Повільно, обережно, великими кроками він почав ступати на скрипучі, трухляві дошки. У якийсь момент забракло декількох дощок. Переламані відразу ж біля брунатних заіржавілих виступів металевої конструкції, вони звисли над озером, торкаючись води. Він зробив декілька кроків назад, розігнався й перестрибнув пролом у мостику. Раптом відчув страшний біль. Довгий цвях, що стирчав з дошки, наскрізь пробив його праву ступню відразу ж біля пальців. На кінці цвяха звисала маленька закривавлена смужечка шкіри з його мокасина. Він застогнав від болю, різко підняв ногу вгору, втратив рівновагу. Падаючи, вдарився головою об дошку. Саме цієї миті жінка, що сиділа на краю містка, стрибнула у воду. Кашляючи й випльовуючи мул з рота, він виповз на колінах з води. З пораненої ноги на пісок струменіла кров. Він намагався зупинити її, стискаючи пальцями краї рани. У якийсь момент він почув голос: