Читать книгу Зміщення спектра онлайн

44 страница из 64

За мить двері заскрипіли, і на порозі освітленого передпокою з’явилася Надя. З келихом вина в руці, у короткій чорній мереживній сукні, що відкривала її плечі, із заплетеним у косу волоссям, перев’язаним золотим бантом у великі чорні горохи. Він ніколи раніше не бачив її такою. Підкреслені тінями очі видавалися йому набагато більшими, як і намальовані карміновою помадою вуста. Невідома йому Надя. Інша. До того ж голизна її плечей. І контур грудей, на яких затримувалась тканина сукні. Пригадує, що вона помітила його здивування. Вона усміхнулася, піднялась на пальцях і, делікатно поцілувавши його в щоку, прошепотіла:

– Нарешті ти є…

Вона взяла його за руку і потягнула за собою вузьким, темним коридором у велику кімнату. Він відчув запах старого дерева й аромат сушених грибів. Кімната освітлювалася декількома прикріпленими до стін лампами, що нагадували свічники. Вона мовчки вклала йому в руку свій келишок і, дивлячись йому в очі, почала розстібати ґудзики його куртки. Повільно. Один за одним. У цьому було щось чуттєве та еротичне. Якусь мить він стояв нерухомо, дивлячись на її руки. У якийсь момент скинув із себе наплічник, що тихо зісковзнув уздовж його ноги на підлогу. Він занурив руку в її волосся ззаду голови й міцно притягнув до себе.