Читать книгу Зміщення спектра онлайн

41 страница из 64

Голубій. І в темно-синьому костюмі, з верхньої кишені якого визирала трикутна темно-синя зі взором хусточка. Батько підозріло подивився на нього, не приховуючи здивування, тоді як мама посміхалася собі під ніс.

Насамперед після завжди довгої та патетичної батькової промови вони встали з-за столу і ділилися різдвяною облаткою[8] біля ялинки. Як завжди, були мамині сльози і безпорадність батька, який всіляко намагався приховати своє розчулення, коли вони обнімалися. А потім вони бенкетували, розгортали подарунки, співали колядки.

Він думав про Надю. Що вона робить? З ким вона? Яка на вигляд?

Чи чекає на нього? Що станеться сьогодні ввечері?

Десь о дев’ятій годині вечора він узяв зі своєї кімнати важкий наплічник із перев’язаними стрічкою баночками фарби. Перш ніж він протягнув руку по куртку в передпокої, мати застібнула йому ґудзик сорочки під шиєю і, цілуючи, прошепотіла на вухо:

– Ти найпристойніший хлопець, якого я знаю. Ти повинен частіше вдягати костюм. Обов’язково, синку…

А потім швидко побігла до кухні, повернувшись, устромила йому в руки загорнуту в алюмінієву фольгу формочку й сказала: