Читать книгу Зміщення спектра онлайн

43 страница из 64

Він здивовано подивився в дзеркальце над головою водія й запитав:

– Чому ти думаєш, що саме я міг би щось про це знати?

– Тому що ти, колєґо, їздиш сюди зі мною вісімнадцятий раз. Так мені повідомляє твоя історія на Uber. Отож я подумав, що, може, ти щось та й знаєш, – відповів водій, посміхаючись.

– Ах так? – здивовано запитав він. – Факт. Це ж Uber. Я написав для вас частину програми. Ви знаєте там усе. Більше, ніж фінансовий відділ. І поліція моралі,– сказав він, киваючи головою. – Мені щось відомо про цей будиночок, але це довга й закручена історія, а я тепер дуже поспішаю. Адже Святвечір і всяке таке… Крім того, я не впевнений, що це не стосується положення про захист даних. Подібно як список моїх поїздок з вами. Як ти думаєш, колєґо? – іронічно засміявся й швиденько вийшов з машини.

За хвилину, прислухаючись, він стояв у невеличкій альтановій прибудові. З будинку не було чутно жодного звуку. Була абсолютна тиша. Він обережно постукав чавунною колодкою у формі підкови по дерев’яних дверях. Раптом він відчув дивну нервозність та неспокій. Зовсім так само, як перед виходом на якийсь екзамен. Подумав, що це нерозумно…