Читать книгу Радощі і прикрощі славнозвісної Молл Флендерс онлайн

26 страница из 95

Однак цього разу до гріха справа не дійшла.

Я маю на увазі той вищий знак прихильності, якого він, треба віддати йому належне, і не домагався. Ця його стриманість і послужила виправданням усьому, що він згодом робив зі мною.

Того дня він незабаром пішов, обдарувавши мене мало не цілою жменею золота і розсипаючись обітницями кохання. Залишившись сама, я стала задумливо блукати по кімнаті, безплідно розмірковуючи про те, чого ж, власне, він від мене хоче? Марнославства і пихи у мене було донесхочу, однак здоровий глузд підказував: ми з ним не рівня. У той же час на думці у мене були тільки його ласкаві слова та золото; чи є у нього намір одружитися чи ні, здавалося мені справою несуттєвою. Не думала я також, які виставити умови, поки не отримаю певної пропозиції.

Так я зробила перший крок до падіння, не відчуваючи при цьому ані найменшої тривоги; і нехай моя доля послужить уроком тим дівчатам, у яких марнославства більше, ніж чесноти.

Я проявила чудеса винахідливості, щоб не дати нікому в будинку ні найменшого приводу для підозр про наші стосунки з цим юнаком. Утім, наші зустрічі були швидкоплинні й обмежувалися поцілунками і дотиками; слушної нагоди для гріхопадіння не траплялося. Відкритий зв’язок зі мною був йому не потрібен, а таємно бачитися було доволі важко.