Читать книгу Радощі і прикрощі славнозвісної Молл Флендерс онлайн

66 страница из 95

Я тоді вже не була праведницею, але без здригання не могла чути, як, шаленіючи від туги, хтось із них раптом видавав скорботне зітхання і вигукував: «Який же я негідник, однак! Дай-но я хоч вип’ю за твоє здоров’я, люба…» А в цей час у його нещасної дружини, можливо, не було і декількох пенсів, щоб нагодувати дітей, поки він вечеряв зі мною. А на ранок усі вони знову починали каятися…

У мене ще жевріла надія, що я не зв’яжу своє життя з кимось із цієї братії. Настав час як слід подумати про те, що мені робити, адже ані родичів, ані надійного друга у мене не було, а мій статок потроху танув. І щойно я опинюся без гроша в кишені, на мене будуть чекати злидні і голод.

Нарешті я вирішила залишити це місто.

Серед моїх тутешніх приятельок була одна скромна і добра жінка, вдова капітана торгового судна. Чоловік її врятувався з потонулого корабля на шляху з Вест-Індії, але втратив усе майно. Він був украй пригнічений і приголомшений своєю втратою, повернувся до неї хворим, пригніченим горем і незабаром помер. Удовиця, яку переслідували кредитори, змушена була, як і я, шукати притулку в Мінто. Їй удалося поправити свої справи і навіть досягти успіху – за допомогою друзів покійного чоловіка. Вона позбулася боргів і купила невеликий будиночок. Коли ми познайомилися ближче, вдова капітана, дізнавшись, що я веду усамітнене життя і відчуваю глибоку відразу до цього місця і його мешканців, запропонувала мені переїхати до неї. Я була молодша, і вона сподівалася, що в її будинку, який час від часу відвідували друзі її чоловіка, мені трапиться пристойна партія. Я прийняла її пропозицію і прожила з нею півроку, однак за цей час сталося те, чого вона бажала для мене: вдова сама дуже вдало вийшла заміж.