Читать книгу Княгиня Острозька онлайн

62 страница из 63

«…І якщо невдовзі Пан Біг прирік мені смерть, не дочекавшись дня, коли народить моя жона сина чи дочку, а станеться це після смерті моєї, то засвідчую й оголошую, що це єсть мій власний плід… Моя жона має посісти маєтки мої й до повноліття спадкоємця мого опікуватися і його маєтками… І хай ніхто не скривдить ні жони моєї, ні плоду мого і не доставить їм труднощів… Крім майнового стану для родини своєї, який я визначаю, заповідаю стати опікунами мого дитяти спадкоємця престолу королевича Сиґізмунда-Авґуста й королеву Бону та друга мого найкращого – Федора Санґушка. Мене поховати в Києво-Печерській лаврі біля батька мого, славного князя Костянтина Острозького, і добрим словом згадувати».

Ілля на мить зупинився:

– Треба ще записати опікуном Василя-Костянтина Острозького, бо він – брат мій по батькові.

Федір написав усе, що диктував Ілля, і ще раз голосно перечитав.

– Тепер візьми заповіт і подай мені, щоб я підписав.

Федір Санґушко поклав аркуш на Біблію, що лежала поруч, і подав перо. Ілля з великим зусиллям вивів свій підпис.