Читать книгу Княгиня Острозька онлайн
58 страница из 63
За рік, коли добіг кінця час жалоби за Тетяною, батько одружився з княжною Олександрою Слуцькою, Василевою матір’ю. Василь-Костянтин народився, коли батькові вже за шістдесят було. Знав гетьман, що скоро зайде його сонце, і просив дружину Олександру, коли він піде до Бога, щоб і за Іллею приглянула, бо той круглою сиротою лишиться. І щоб майно порівну між синами поділили, як у заповіті записано. Хай нікому кривди не буде.
Нелегко було княгині Олександрі зостатися з трилітнім сином і пасинком, хоча гетьман залишив по собі такі статки, що й король би позаздрив. Крім багатьох міст і сіл, Іллі дісталося родинне гніздо в Острозі, Василеві-Костянтинові – Дубно, а княгині – княжий Турів. Та Ілля не хотів, щоб Турів залишився в руках княгині. І пішов проти мачухи. Ще батькові останні почесті не віддали, а він уже скакав до Турівського замку, щоб забрати звідти клейноди та родинне майно. Саме так про нього розповідала княгиня Олександра на суді.
Не міг Ілля змиритися з кривдою мачухи, бо не кривди жадав княгині Олександрі, а хотів забрати батьків заповіт: заздалегідь передбачив, що мачуха зможе підробити його на своє. Тому не по її маєтки надіслав своїх слуг до Турова, а по справедливість. Так і пояснив у суді.