Читать книгу Княгиня Острозька онлайн

60 страница из 63

– Вам потрібні були тільки його гроші й титул! – сипав товченим склом Беаті в душу княжич Василь-Костянтин.

– Як ви смієте, негіднику! – зірвалася Беата і, сама того не відаючи, підвела руку й щосили заліпила йому ляпаса. – Негайно забирайтеся звідси!

– Ви ще про це пошкодуєте, княгине! – спіймав її за руку Василь-Костянтин і швидким кроком подався до виходу.

Беата опустилася в крісло й не могла отямитися. «Отруїла? Негідник! Як він посмів! Чого я мала труїти чоловіка? Щоб стати вдовою? Щоб самій ростити наслідника?»

Вона нічого іншого так не благала в Бога, як одужання Іллі.

Який дивний день! Усі наче змовилися. Двері в Іллі не зачинялися від відвідин. Для Беати не було несподіванкою, що Ілля запросив свого друга, князя Федора Санґушка.

– Здоров був, друже! Як почуваєшся? – приклав крісло до постелі Іллі Федір.

– Хто вітрові служить, тому димом платять, – заледве усміхнувся кутиками губ Ілля.

– Час узяти гору над усіма вітрами й до осені готуватися. Ти з тих, у кого все, як в окропі кипить, а тут залежав уже свої боки, Ільку.