Читать книгу Острів Дума онлайн

112 страница из 232

– Так, я, – відповів я. – І як вони тобі?

– Вони гарні. Можливо, більше, ніж просто гарні. Оця, – вона нахилилася і дуже обережно взяла ту картинку, де на лінії обрію сиділа мушля з жовто-помаранчевим сяйвом навкруг неї. – Вона така, блядь… вибач, така з біса бентежна.

– Я теж так думаю, – сказав я. – Але насправді тут нема нічого нового. Звичайна вечірня зоря лише трохи приправлена сюрреалізмом.

І раптом дурнувато вигукнув «Хелло, Далі!».

Вона поставила «Захід із мушлею» і взяла «Захід із софорою».

– Хтось інший це все бачив?

– Тільки ти й Джек. А ще Хуаніта. Вона називає їх asustador. Чи якось так. Джек каже, це означає лячні.

– Вони таки трохи лячні, – погодилась вона. – Але, тату… намальоване олівцями… мажеться. І я вважаю, що вони вицвітуть, якщо ти щось не зробиш із цими картинами.

– Що?

– Не знаю. Але, гадаю, ти мусиш їх показати комусь, хто розуміється на цьому. Комусь, хто зможе тобі сказати, наскільки вони гарні.

Мене це потішило, але також і знервувало. Майже стривожило.

– Не маю ніякого уявлення кому і де…