Читать книгу Острів Дума онлайн

118 страница из 232

– Так і є. А що б то могло бути?

Вона аж здригнулася.

– Першою думкою було… не смійся… скелети марширують. Сотні їх крокують навкруг будинку.

Мені ніколи не спадав на думку такий образ, але я зрозумів, що вона мала на увазі.

– В цім є частина правди.

Вона непевно знизала плечима.

– Ну… тоді окей. Кожному своє. Підемо назад? Я можу засмажити нам яєць. Навіть додати до них перцю й грибів.

– Веди.

– Я жодного разу не бачила тебе без костура після аварії.

– На середину січня я сподіваюся пройти пляжем у південному напрямку чверть милі.

Вона свиснула.

– Чверть милі туди й назад?

Я похитав головою.

– Ні-ні. Чверть милі тільки в один бік. Назад я прилечу, – я розпростер руки, щоб показати як.

Вона пирснула, знову рушила в бік будинку, відтак зупинилася, коли промінь світла подав нам сигнал із південного напрямку. Раз, потім другий. Там виднілися дві цятки.

– Люди, – повідомила Ілса, приставивши руку дашком над очима.

– Мої сусіди. Мої єдині сусіди зараз. Принаймні я так гадаю.

– Ти з ними знайомий?