Читать книгу Острів Дума онлайн

120 страница из 232

– Майже порожній острів під сонцем – тут може бути якась історія. Тут просто мусить бути якась історія, як ти вважаєш?

– Так і вважаю, – відповів я. – Джек Канторі пропонував розвідати, та я відрадив його – гадаю, я й сам про все дізнаюся.

Я вчепився у костур, вставивши руку в його два сталевих рукави, – це завжди приємно після часу, проведеного на пляжі без опори – і потюпав по доріжці. Але Ілса не пішла за мною. Я зупинився й обернувся. Вона дивилася на південь, так само прикриваючи рукою очі.

– Ходімо, мила?

– Так.

Віддалік на пляжі знову зблиснуло – сніданкова таця або чайник.

– Можливо, вони знають історію, – промовила Ілса, рушаючи за мною.

– Можливо, й так.

Вона показала на дорогу:

– А от вона, чи далеко вона тягнеться?

– Не знаю, – відповів я.

– А якщо нам поїхати сьогодні після полудня машиною і подивитися?

– Ти готова вести «шеві малібу», орендований у Герца[50]?

– Запросто, – запевнила вона. Уперла руки у свої худенькі стегна, хитнула головою, ніби спльовує, і видала тягучою південноштатівською говіркою: – Я поведу ааж допоки ось-оцей-от пуутівець не скінчиться.