Читать книгу Острів Дума онлайн

119 страница из 232

– Та ні. Я знаю тільки, що там чоловік і жінка в інвалідному візочку. Гадаю, вона часто снідає біля води. Гадаю, то в них таця так виблискує.

– Ти міг би придбати собі мотовізок для гольфа. Тоді зможеш поїхати туди й сказати їм привіт.

– Кінець кінцем я дійду туди й скажу привіт. Жодних мотовізочків. Доктор Камен наказав встановлювати мету й досягати її, от я і встановив.

– Тату, тобі не потрібен психотерапевт для встановлення мети, – промовила вона, усе ще дивлячись на південь. – А вони з якого будинку? З отого здоровезного, що виглядає, мов ранчо у вестерні?

– Я певен, що з того.

– І більш ніхто там не живе?

– Зараз ні. Джек каже, що є люди, котрі винаймають кілька інших будинків у січні й лютому, але зараз, гадаю, тут тільки я й вони. Решта острова – чисто ботанічна порнографія. Здичавіла рослинність.

– Господи, чому?

– Не маю жодного уявлення. Втім, хочу дізнатися, принаймні спробувати, проте тепер я тільки намагаюсь міцно встати на ноги. Я кажу це буквально.

Ми нарешті пішли додому. Ілса сказала: