Читать книгу Острів Дума онлайн

171 страница из 232

– Треба попуститися, – промовив я собі, притиснувшись тремтячою головою до скла. Вдалині у Мексиканській затоці плавилося сонце. – Ох, як же мені треба з цим попуститися.

«То клацни пальцями», – подумав я до себе.

Я клацнув пальцями правої руки й почув звук – коротке клац.

– Чудово, зроблено, та й по всьому! – промовив я весело. Але відтак заплющив очі й побачив Пам на ліжку – вона сиділа на якомусь ліжку – в трусиках, з бретелькою ліфчика, що тягнулася через її стегно, мов змія.

Друзі з сюрпризами.

Йобані друзі з їхніми йобаними сюрпризами.

VII

Того вечора я не споглядав захід сонця з Малої Ружі. Я притулив костур до стіни будинку й пошкандибав на пляж, а там зайшов у воду по коліна. Вода була холодною, як зазвичай буває пару місяців після сезону ураганів, але я не зважав на холод. Тепер доріжка на воді стала ядучо-помаранчевою, і ось на неї я й задивився.

– Оце експеримент, на мою голову, – промовив я, і навкруг мене збурилася вода. Я похитнувся під тиском хвилі, відставивши вбік руку для балансу. – Мені на сраку експеримент.