Читать книгу Острів Дума онлайн

175 страница из 232

– Гарна робота, Едґаре, – похвалив мене він. – Чи ти Едді?

– Вибирай варіант собі до смаку, я відгукуюсь на обидва. А що в тебе в тім глечику?

– Холодний зелений чай. Чудово освіжає. Покуштуєш?

– Залюбки.

Він націдив мені, долив собі, відтак підняв свій келих. Чай був лиш ледь зеленкуватим. Зеленішими були його очі в оточенні тонкого мережива зморщок. Волосся мав доволі довге, чорне, на скронях позначене сивиною. З поривом вітру йому оголилася права скроня, і я помітив там трохи менший за монету шрам. Сьогодні він був у купальних шортах, і я побачив, що ноги має такі ж коричневі, як і руки. При всьому його спортивному вигляді він здавався втомленим.

– Вип’ємо за тебе, мучачо. Ти заробив.

– Гаразд, – погодився я. – За мене.

Ми дзенькнулись келихами й випили. Я колись куштував зелений чай, і він мені подобався, але цей був просто божественним – просто холодний шовк з легким солодким присмаком.

– Ти вловив смак меду? – спитав він і відповів посмішкою на мій кивок. – Не кожен його відчуває. На цей глек я кладу тільки одну ложку. Мед оприявнює природну солодкість чаю. Я навчився цьому, коли матросив на бродячому вантажному судні в Китайському морі. – Він скоса поглянув на мене крізь піднятий келих. – Під тропічними небесами нам доводилося відбиватися від піратів, ми злягалися з екзотичними смуглянками.