Читать книгу Острів Дума онлайн
173 страница из 232
Діставшись нарешті сухого піску, я перекинувся навзнак і задивився у небо. Місячний серп спокійно плив в оксамитовій глибині понад стрімчастим дахом Великої Ружі. Тут, унизу, лежав чоловік, що почувався навпаки: тремтів, печалився і сердився. Я повернув голову, глянув на свою куксу, а потім знову подивився вгору на місяць.
– Більше жодних підглядань, – сказав я. – Відсьогодні розпочинаємо нове життя. Жодних підглядань, жодних експериментів.
Я так вирішив. Проте, як я вже казав (а раніше за мене так казав Ваєрмен), ми дуримо себе так часто, що могли б цим заробляти собі на життя.
5 – Ваєрмен
Того дня, коли ми з ним врешті насправді познайомилися, Ваєрмен так реготав, що під ним поламався стілець; і я теж реготав, аж до запаморочення – мало не зомлів. Авжеж, де було сподіватися на таке вже наступного дня після того, як я довідався, що Том Райлі крутить шури-мури з моєю дружиною (навряд чи мої свідчення взяв би до розгляду суд), проте це виявилося лише початком майбутніх подій. Потім ми часто сміялися разом. Ваєрмен багато чим був для мене – не останню роль зіграв він у моїй долі, – але найважливіше те, що він був моїм другом.