Читать книгу Острів Дума онлайн

19 страница из 232

Ілса хотіла, щоб ми поїхали десь разом повечеряти, але Лін мала призначену з кимось зустріч у публічній бібліотеці, їй треба було встигнути туди до закриття, і я теж сказав, що не маю настрою кудись шкандибати; здається, подумав, що краще прочитаю кілька розділів з останньої книжки Джона Сендфорда і ляжу спати. Вони мене поцілували – всі знову стали друзями – і ми попрощалися.

За дві хвилини Ілса повернулася.

– Я сказала Лінні, що забула в тебе свої ключі, – пояснила вона.

– Я певен, що це тільки привід.

– Так. Тату, ти ображав маму? Я маю на увазі тепер. Навмисно.

Я похитав головою, але її це не вдовольнило. Судячи з того, як вона стояла і просто дивилася мені в очі.

– Ні, – сказав я. – Ніколи. Я би…

– Тату, що ти би?..

– Я хотів сказати, що радше б дав відрізати собі руку, та вчасно зрозумів недолугість такого порівняння. Облишмо.

– Чому тоді вона тебе стала боятися?

– Гадаю… тому що я каліка.

Вона кинулася мені в обійми з такою силою, що ми обоє ледь не впали на софу.

– Ой, тату, мені так шкода. Все це така мерзота.