Читать книгу Острів Дума онлайн

23 страница из 232

Я сів на хиткий стільчик навпроти канапи й утупився в Камена. Він був проблемою. А Кеті Ґрін ще більшою.

Камен нахилився до мене… хоча з його обсягами подолав лише кілька дюймів.

– Ти мусиш зачекати, – сказав він.

Я блимнув очима.

Він кивнув.

– Ти здивований. Так. Але я не католик, я взагалі не християнин, і широко дивлюся на самогубство. Втім, я вірю у відповідальність. Я знаю, що ти теж дотримуєшся цієї віри, тож і кажу: якщо ти вб’єш себе тепер… чи навіть через пів року… твоя жінка й доньки про все здогадаються. Не має значення, як хитро ти все організуєш, вони все одно здогадаються.

– Я не збираюся…

Він підніс руку.

– І в компанії, де застраховане твоє життя – я певен, на дуже велику суму, – теж здогадаються. Можливо, вони цього й не зуміють довести… але намагатимуться з усіх сил. Від них поширяться поговори, які боляче вразять твоїх дочок, хай якими б вони тобі здавалися непробивними для такої неслави.

Так, Мелінда непробивна. Але зовсім інша історія – Ілса. Коли Мелінда на неї злостилася, вона обзивала Іллі недорозвинутою, але я знав, що це дурниці. Просто Ілса тендітна.