Читать книгу Острів Дума онлайн

190 страница из 232

– Звісно, мені робили обміри для протеза, ще коли лежав у шпиталі, і всі на мене тиснули – особливо моя фізіотерапевтка і мій товариш, психолог. Вони наголошували, що чим швидше я навчуся користуватися протезом, тим швидше призвичаюся до нового життя…

– Забудь про все й мерщій катай до танцю…

– Так.

– От тільки забути про все іноді не так-то й легко.

– Так.

– Іноді це навіть неправильно.

– Авжеж, неправильно, хоча… – я вкляк і махнув рукою.

– Достатньо близько до рок-н-ролу?

– Так, – погодився я. – Дякую за освіжаючий напій.

– Приходь знову, і буде тобі ще. Я засмагаю тільки від другої до третьої – години на день мені достатньо, – а пізніше міс Істлейк, якщо не спить, так бавиться зі своїми порцеляновими статуетками, ну й, звичайно ж, вона ніколи не проґавить Опру, тож маю вільний час. Насправді в мене його більше, ніж мені потрібно. Хоча хтозна? В нас може знайтися багато тем для балачок.

– Добре, – погодився я. – Звучить заманливо.

Ваєрмен вишкірив зуби. Перетворився на картинного красеня. Простягнув мені руку, і я знову її потиснув.