Читать книгу Острів Дума онлайн

188 страница из 232

– Мені почулося, ти казав, ніби всі брати й сестри міс Істлейк померли.

– Найближчі родичі померли, але є ще племінниці й племінники, і їхні онуки й онучки. Ними вкрита вся Земля, мов фарбою Шервін-Вільямс. От вони-то й займаються сутяжництвом, але судяться вони одне з одним, а не з нею. Єдина згадка про неї у кожному заповіті старого стосується саме цього шматка острова, котрий було точно обміряно й визначено двома топографічним компаніями, одна зробила це напередодні Другої світової війни, а інша – одразу після неї. Це документи публічного доступу. І знаєш, що ще, аміго?

Я похитав головою.

– Міс Істлейк упевнена, що її старий колись запланував саме такий розвиток подій. І скажу, оскільки я сам проглядав копії тих заповітів, як юрист я дотримуюсь тієї ж думки.

– Хто сплачує податки?

Він набрав здивованого вигляду, потім розсміявся.

– Ти мені подобаєшся дедалі більше, vato[79].

– Це з мого іншого життя, – нагадав я йому. Мені вже подобалося це означення – «інше життя».

– Авжеж. Тоді ти це поцінуєш, – сказав він. – Тут зроблено хитро. Всі три останні заповіти Джона Істлейка мають ідентичні клаузули про заснування довірчого фонду для сплати податків. Перша інвестиційна компанія, що управляла фондом, відтоді була поглинута іншою… ну, фактично вона поглинула сама себе…