Читать книгу Острів Дума онлайн

186 страница из 232

– Про це не важко було здогадатися, – промовив Ваєрмен. – Якщо ти не помітив, то там, з правого боку, у тебе дечого не вистачає, мучачо.

– Так. Ну, в мене іноді… ну, не знаю… трапляється афазія, як мені здається.

– Еге ж. У будь-якому разі про Далі я не брешу. Він прожив у твоєму будинку три тижні у тисяча дев’ятсот вісімдесят першому. – Помовчавши, він додав: – Я розумію, що ти відчуваєш.

– Я маю щодо цього великі сумніви, – я не хотів, щоб мої слова звучали нечемно, але саме так вони прозвучали. Я й справді почувався нечемою.

Ваєрмен надовго замовк. Лопотіла понівечена парасолька. Я отримав час на роздуми. «Ось був знайшовся мені потенційний друг, а тепер у нас з ним не склалося». Але коли він заговорив знову, голос його звучав спокійно й приємно. Так, ніби нічого й не трапилося між нами.

– Частково проблема з забудовою Думи полягає в заростях. Морський овес – тутешній, але решта зеленого лайна не мусила б тут рости без іригації. Комусь варто було б дослідити, в чому тут річ, отака в мене думка.