Читать книгу Острів Дума онлайн

223 страница из 232

У кімнаті було дуже тихо. Десь цокотів годинник, і все. Я чекав, що Ваєрмен щось скаже, але він мовчав; вона тимчасово позбавила його мови, не дивина для такого hijo de madre[95].

– Ти можеш вибрати сам, – сказала вона знову. – Хоча, якщо я тебе дуже затримую, Едвард…

– Ні, – відповів я. – Ні, все гаразд, я можу.

Книжка називалася просто «Гарні вірші». Її укладачем був Гаррісон Кейлор[96], чоловік, котрий міг би балотуватися на губернатора, і в тій частині світу, звідки я приїхав, був би обраний. Я розгорнув книжку навмання і натрапив на вірш якогось автора на ім’я Френк О’Гара[97]. Короткий. Отже, гарний, те, що мені треба, тож я пірнув у текст.

• Чи ти забула, якими ми були тоді
• Коли були ще першосортні
• І тлустий день являвся з яблуком в зубах
• Ну що за сенс печалитися щодо Часу
• Але тоді ми мали пару трюків у рукавах
• І вміли вміло зрізати гострі кути
• Уся левада виглядала нашим пасовищем
• Спідометри були нам без потреби
• Ми вміли намішать собі коктейлів з льоду й води…

Щось зі мною трапилося в ту мить. Голос затремтів, і слова подвоїлися так, ніби слово «вода» з мого рота поточилося водою в мене з очей. Я підвів голову й хрипко промовив: «Перепрошую». Ваєрмен мав схвильований вигляд, а міс Істлейк посміхалася мені з виразом цілковитого розуміння.