Читать книгу Острів Дума онлайн

226 страница из 232

– Тому що я більше не можу.

– Не можеш більше… але чому?

Він подумав, а потім струснув головою:

– Не зараз. Ваєрмен сьогодні втомився, мучачо, а вона не спатиме всю ніч. Безсонна й балакуча, сповнена жалів і розкаянь, уявлятиме, ніби вона у Лондоні або в Сан-Тропе. Я бачу ознаки, які вказують на це.

– Ти розповіси мені іншим разом?

– Еге ж, – він зітхнув, не розмикаючи губ. – Якщо ти зміг відкритися, то, сподіваюся, і я зможу, хоча мені це не до вподоби. Ти певен, що сам дійдеш?

– Абсолютно, – запевнив я, хоча стегно в мене дрижало, мов великий двигун.

– Я би відвіз тебе у гольф-візку, це запросто, але в такому стані – як я його називаю «клінічна глупа ясність» – вона може надумати помити вікна… або повитирати порох з якихось полиць… або вирушити на прогулянку без свого ходунка.

Його аж пересмикнуло. Це було схоже на дійство, що почалося бурлеском, а наприкінці стало реальністю.

– Всі мене хочуть всадовити у гольф-візок, – сказав я.

Він кивнув:

– Гарний хлопчик. Ти мені про це розкажеш, коли я прийду до тебе подивитися на картини. Будь-який час згодиться. Тут є одна доглядальниця за викликом, Анна-Марія Вістлер, я можу їй зателефонувати, якщо тобі краще підходить ранок.