Читать книгу Острів Дума онлайн

225 страница из 232

V

Через десять хвилин ми з Ваєрменом знову стояли в кінці хідника, що вів від Паласіо на пляж. Він залишив хазяйку садиби зі шматком острівного лаймового пирога, чашкою чаю і дистанційним пультом. У мене в торбі лежала пара Ваєрменових сандвічів з яєчним салатом. Він говорив, що якщо я їх не заберу, вони зачерствіють, але умовляти мене йому не довелося. Я також розколов його на пару таблеток аспірину.

– Слухай, – промовив він. – Вибач, я мусив би тебе спершу спитати.

– Попустися, Ваєрмене.

Він кивнув, але уникав мого погляду. Дивився на затоку.

– Я просто хочу тебе запевнити, що нічого їй не обіцяв. Але вона… здитиніла зараз. Тож іноді діє, як дитина, спирається не на факти, а на те, чого їй самій хочеться.

– І хоче, щоб їй читали?

– Так.

– Вірші на касетах чи компакт-дисках її не задовольняють?

– Та де там. Вона каже, що різниця між записом і живим голосом, як різниця між консервованими грибами і свіжими.

Він посміхнувся, але все ще уникав мого погляду.

– А чому ти їй не читаєш?

Не відриваючи очей від води, він промовив: