Читать книгу Острів Дума онлайн

57 страница из 232

Я про таку перспективу лише подумав, а Джек промовив це вголос. І всміхнувся.

– Не хвилюйтесь, я певен, будинок вас попередить. Ви почуєте його стогони.

– Як дім Ашера, – підхопив я.

Він цілком розплився у посмішці.

– Та ще років з п’ять, а то й довше, він міцно стоятиме, інакше його б вибракували.

– Не варто загадувати, – сказав я.

Джек розвернув машину задом до вхідних дверей, щоб було зручно вивантажити багажник. Речей було небагато: три валізи, один лантух з одягом, сталева скринька з моїм лептопом і ранець із примітивними знаряддями для малювання – альбомами й кольоровими олівцями. Я не обтяжив себе речами з мого іншого життя. Вирішив, що в новому житті мені вистачить чекової книжки й кредитної картки «Амерікен Експрес».

– Що ви маєте на увазі? – спитав Джек.

– Той, хто міг собі дозволити будуватися тут, напевне першим чином мусив домовитися з парочкою інспекторів «БК».

– БК? Що це таке?

Я не зміг одразу відповісти йому. Я бачив тих, кого мав на увазі: чоловіки в білих сорочках, на шиях краватки, на головах жовті пластикові шоломи, а в руках у них теки. Я бачив навіть ручки, що стирчать із кишень їхніх сорочок, прищеплені поверх захисних пластикових шильдиків. Авжеж, диявол у деталях? А от що ховається за абревіатурою «БК», я згадати не міг, хоча знав її, як власне ім’я. І тут я збісився. Раптом мені здалося, що найнагальніша справа у світі – це стиснути в кулак пальці лівиці й врізати боковим ударом у незахищене адамове яблуко юнака, котрий сидить поряд зі мною. Терміново. Бо це ж його запитання так мене роздрочило.