Читать книгу Загадкова кімната онлайн

103 страница из 105

Вона клацає секатором.

– Ні, – квапливо намагаюся переконати її я. – Вони мені не друзі. Я просто винаймаю кімнату на третьому поверсі.

Її обличчя трохи розпружується, м’якшає. Вона роздивляється мене, наче наново оцінюючи.

– Знаєте, от що я вам скажу. На вашому місці… – сичить вона голосно, поза всякими сумнівами, сподіваючись, що почують сусіди, – я б озброїлася пляшкою святої води, перш ніж мати справу з цими двома.

Я стишую голос, сподіваючись, що цього буде достатньо для того, аби вона зрозуміла: я воліла б, щоб Марта й Джек не дізналися про нашу розмову.

– Ви що, погано з ними ладнаєте?

Повертається Бетті, треться об ногу господині.

– Ви, напевне, мали на увазі, що це вони не ладнають зі мною. Я живу на цій вулиці шістдесят із гаком років, ще відколи була дівчинкою. Цей будинок належав моїм татові й мамі, і колись він перейде моїм онукам.

Вона знову знайомо кривить губи.

– Хоча, зважаючи на те, як нащадки моєї Лотті останнім часом на мене зиркають, вони, схоже, не проти, щоб я якнайшвидше зустрілася зі всемогутнім Творцем. Зухвалі шмаркачі. От казала ж я Лотті, що варто було їх березовою кашею годувати як годиться ще тоді, багато років тому. Якщо не шануватимуться, залишу все Бетті й Девісу.